 |
| В.Ралко-член клубу "Свічадо" |
додано 12.05.2015
Миколі Братану.
Гортаю з трепетним натхненням
Листочки цих чудових книг:
Його душа і одкровення
На сторонінках живуть отих.
Поет від Бога, Майстер Слова,
Та що там Майстер - він Титан !
І мови нашої основа.
Земляк з Семенівки Братан.
Значима тема,вдала рима,
І влучне слово, як удар.
В своїх творіннях жив незримо,
Бо мав від Бога Творчий Дар !
Він міг усе - вірші і прозу,
Зі словом він творив дива -
Такі були метаморфози !
Братан Микола - голова!
Митець пішов...Він рідній мові
Себе віддав без вороття,
Та все, що створено у слові,
Веде його у Майбуття!
***************************************
 | ||
| В.Плахотіна - член клубу"Свічадо |
Братану присвячується
Мій рідний край, лани плодючі,
Дніпро тече, шумлять ліси
Зростила матінка в онучі,
Купала Боженька в росі.
Колись м'яча в футбол буцав.
Для друзів, він не був стороннім
Про них, вірші завжди складав.
Життя минало безперечно
Цікаве тим, що радість мав.
У творах щирих, він безежно
Людей, родину восхваляв.
Таврійський степ, лани, діброви,
Любов всімсерцем і село.
Бажав, щоб всі були здорові!
В достатку, людство щоб жило!
**********************
 | |
| М. Тібій - член клубу"Свічадо |
нашому земляку
Він сіяв рими, мав жнива
І врожаї збирав високі.
Про Україну він співав
Багато золотавих років.
Спілки поетів на чолі,
Був літератор працьовитий,
Співець Херсонської землі,
Поетів пестував , як діток.
Сім тисяч друзів пригостив
Куплетами, де все логічно,
Художній самобутній стиль,
Братанівський - автографічний.
Поет, прозаїк, драматург,
Сатиру влучно міг писати
Його боявся самодур,
Як і державні бюрократи.
І лежебоки, і рвачі
Ховались від смішної рими.
Він правді, чесній праці вчив
Віршами мудрими, благими.
Живуть доробки, з ними свято
У всіх, хто твори прочитав
Поети вчаться віршувати,
Писати , як писав Братан.
 |
| Г.Соменко-Берідзе - член клубу"Свічадо |
Згадка про Братана
Братан,Братан, пробач,поете
Якби ж ти Пам'ять не займав
То
я б, можливо, і куплета
Тобі, як другу, не писав…
А що
писать про незабутнє?
Про наші зустрічі
хіба?
Про силу спів
твоїх могутніх?
Нема тебе – одна журба…
Та тільки ні, журба
зникає
Коли твій образ
бачу я
Й душа, повір, наполягає
На згадку ось твоя
й моя!
Вони обидві наче
поруч
Ідуть ще, друже мій, кудись.
А я
в тобі шукаю
поміч,
Яку умів ти
дать колись…
Прошу, мій брате, озовися,
Адже ти чуйним
був колись,
В уяві знову
ми зійшлися
«Стограмчик» випити кажись…
Бо ти Іванович, я також
(Батьки були у
нас Івани!)
Імення наші вийшли
«заміж»,
Чи «поженилися» вони?
Дозволь мені пожартувати,
Бо був і
ти жартівником.
Для цього слова
і шукати
Було не треба
за вином!
А мимо нас
летить «Тачанка»,
Згадаймо, друже, зустріч ту,
Коли нас троє
того ранку
Ловили рими на
льоту…
Братан, Братан…Пробач, поете,
Ти сам-собою був
завжди
І все провласне (не секрети!)
Тобі, як вихід, був з
біди!
Так от і
я навчивсь такому,
Самим-собою хочу буть,
Щоб вже ввійти
до Вічність-дому,
Гріхи життя цього
ковтнуть!
Миколі Братану
В бібліотеці, в клубі "Свічадо"
Ми піднімаємо слово твоє,
Слово надії, справжньої правди,
Котра, як сонце, над містом встає.
Слово Свободи, Щастя і Долі,
Саме таке, як Микола Братан
Нам піднімав, мов знамено на волю
Й крицю у мові поезій кував!
Честь тобі й Слава, друже поете,
Щира подяка за слово твоє,
Котре не знає границі у леті
І почуття наші щирі кує!
Наше "Свічадо", Миколо Братане,
Носить ім'я твоє в серці своїм,
Будуть світитися зорі над ланом,
Ми не дамо погаситися їм!
Пам'ять про тебе в нашому Слові
Вже закарбовано як барельєр,
В ній зберігається істина мова-
Пісні душевної чіткий рельєф!
*************************************
М. Демченко - член клубу "Свічадо"
Посвята Братану
Обличчя звичайне. Поверх окуляри.
На скронях сивий туман.
Позаду звичайне волосся ,
Таким виглядає Братан.
Пасують йому окуляри.
Розумне, високе чоло.
Нищить негідників чвари,
Гостре Миколи перо.
Кремезна, висока статура,
Крокує шляхами степів.
Незламна поета натура
Господаря знанних віршів.
Вдивляються в степ його очі,
Ноги несуть у село.
Згадує очі дівочі,
В серці дитинство жило.
Тяжко в дитинстві жилося,
Та згодом в минуле пійшло.
З давніх давен повелося,
Писати вірші ремесло
Письмове Миколи надбання,
Цінний дарунок для нас.
Здійсняться його побажання,
Аби ми писали весь час.
*****
додано 13.03.2015
І слово його буде вічно жити...
Здається, учора лиш отримала листа
Із побажаннями, і щирими словами,
і дві новенькі збірочки з віршами
із весняною назвою "Від сонця до сонця"
в яких вірші словами виграють,
як на променні виноградні гронця.
Іще була не встигла й учням прочитать,
колегам принести до школи,
як пролунав директора дзвінок:
"Помер...Братан Микола".
В тот день ясний, як грім це пролунало,
забракло слів і ... боляче так стало.
Ми ж тільки зустрічалися із ним
І ювілей відсвяткували.
А учні гарно як вірші його читали!
А скільки він всього нам розповів!
Лежить розкрита книга на столі
З останнім побажанням щирим.
Він так підписував завжди
Усім, кого любив і кому вірив:
"Дорогим землякам на добро і здоров'я!
З дорогого, либонь, і для вас Подніпров'я"
Нехай Дніпро на хвильку хвилі стишить,
Таврійський степ весняний хай замре.
Віддаймо дань тому, хто вже пішов у вічність,
Тому, хто землю цю любив понад усе.
Література - то його життя,
Любов довічна - люди працьовиті.
Возвелечив їх, і про них писав,
Добром були думки його сповиті.
Писав про справжнє, справжнім був і сам,
Життя любив і нас учив любити.
Тож слово його буде вічно жити,
Бо зроджене серед волошок у житах.
Тетяна Хижинська
*****
додано 27.03.2015
Пам'ять про поета.
Вже п'ять років минуло, як його нема,
нашого поета - Миколи Братана.
Про нього я вірша складу
й обов'язково риму підберу.
Ми його поезії читаємо й вчимо,
шану землякові всі віддаємо.
Нам вчителі про нього завжди розповідають,
поета у Семенівці усі в нас пам'ятають.
Діана Адилова -учениця 7 класу Семенівського НВК
*****
додано 27.03.2015
Згадка
Ще в початковій школі вчились ми,
я добре пам' ятаю,
коли одного дня у грудні,
як листя вже опало,
до актової зали
всі учні школи завітали.
Було гостей там вже багато,
і навіть "Скіфія" була,
бо всі приїхали вітати
із ювілеєм Миколу Братана.
Письменника вітав весь зал,
директор, вчителі і завуч.
Поет і сам вірші декламував
й багато планів на майбутнє мав.
Пройшов лиш рік - й письменника не стало,
сумною звісткою село весну стрічало.
Він нас покинув назавжди,
але ті збірки, що залишив, ми всі читаєм залюбки.
Дмитро Береза учень 7 класу Семенівського НВК
Комментариев нет:
Отправить комментарий